Як правильно укласти договір позики

Договір позики — це один з видів зобов’язань, спрямованих на передачу майна.

З огляду на, що договір — це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права і обов’язки сторін. Сукупність вищевказаних, узгоджених сторонами умов і становить зміст договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або така ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суб’єктами за договором позики є будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником (позичальник), а кредитора — позикодавцем (позікодавець).

При укладанні договору позики сторони керуються загальними положеннями закону про порядок укладення договору. Тобто договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір позики укладається як в усній так і в письмовій формі. У Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України). Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян може встановлюватися законами або постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України.
Отже, з положення закону слід, що проста письмова форма обов’язкова для договору позики тільки у випадках, коли кредитор — юридична особа, а також у всіх випадках, якщо сума договору позики перевищує встановлений законом розмір.

Грошове зобов’язання за договором позики має бути виконане у гривнях.

По соглашению сторон в договоре займа может быть определен денежный эквивалент в иностранной валюте. В этом случае, сумма, подлежащая уплате, определяется по официальному курсу соответствующей валюты на день платежа, если иной поря